Коли буває важко на душі, згадайте ці простенькі, але мудрі рядки

 

Коли втома на душу лягає,
А навколо сірішає світ…
І здається, що сил вже немає…
Ріже серце невидимий гніт…

Коли хочеш на всіх накричати
І дратують дрібниці прості,
Просто спробуй на мить пригадати
Ті багатства, що маєш в житті…

Дуже часто в щоденній рутині,
У гонитві за світом примар
Забуваєм, що дано людині
Неймовірний від Господа дар!

Ми встаємо уранці безсилі
З невдоволенням в сонних очах…
Мов ті птахи на волі безкрилі…
І одразу спросоння в думках

Першим чином бездумно картаєм
Власну втому, начальство, весь світ…
Про подяку, чомусь, забуваєм…
Тануть сили життєві, мов лід…

Ми приймаєм давно, як належне
Неймовірні щоденні дива…
А від смутку вже стали залежні…
Чахне серце, мов жовкла трава…

Ми завжди без кінця поспішаєм…
Часу обмаль…Та в тому весь біль,
Що хвилини життя витрачаєм
Не на щастя, чи радість- на бій

Із собою… З бажанням літати…
І власноруч ножем на плечах
Поспішаєм без жалю зрубати
Сильні крила, усе через страх

Бути вдячним, щасливим, несхожим…
Диваком серед інших людей…
Ми вже звикли- світ темний, ворожий…
І у власних вкладаєм дітей

Цю основу: сварки, нарікання,
Невдоволення, заздрість, страхи…
Відбиваєм до щастя бажання…
Бачим темінь…А світ- навпаки!

Він прекрасний! І в кожній події,
Кожній миті під силу знайти
Щось хороше, щасливе… Я вірю,
В ньому повно чудес й теплоти!

Просто треба навчитись радіти…
Замість того, щоб лаяти бруд,
Серед нього помітити квіти…
Може, це і звучить, як абсурд…

Та це правда,нам час зупинитись
Від постійного бігу життям…
І до Бога в душі помолитись
За усе, що дароване нам…

Принести свою вдячність до Нього,
Розпочавши свій ранок з думок:
«Новий день! Я живий! Слава Богу!»
А невдачі прийнять, як урок…

І падінням у серці радіти,
В них вбачати можливість злетіть!
Хай зростають у радості діти,
Нам під силу цей устрій змінить!

Перекреслити створену моду На понуре нещасне буття…
У щасливих немає негоди,
Ми власноруч малюєм життя!

Нам під силу, хоч зараз відчути
Вдячність серця і радість душі,
Тільки варто навчитися бути,
Попри острах, інакшим як всі…

Цінувати, всміхатись, любити,
Витрачати свій час на людей!
Не шукати причини радіти,
А щоденно подяку з грудей

Нести Богу за кожну хвилину,
Бачить диво в буденних речах…
Пам’ятати, що щастя людини
Свій початок бере у думках!

Коли втома у душу лягає,
Дратування, безсилля, чи гніт…
Зупинімось! В гонитві втрачаєм
Ми можливість відчути цей світ…

Ми багатші, ніж звикли вважати…
Маєм диво- у грудях биття…
Тож давайте в серцях обирати
Вдячність Богу і радість життя!

Не шукаймо для смутку причину,
Не стаємо рабами думок…
Саме час для великої зміни…
Чи готові зробити цей крок?